30 січня, 2013 - 10:12

Полба була головним стратегічним резервом княжої Волині. Сьогодні в Україні про неї забули, натомість у країнах Європейського Союзу щороку цією культурою засівають понад 200 000 гектарів

1279 рік увійшов в історію Європи, як рік великого недороду. Третє поспіль засушливе літо спричинило неврожай у більшості її країн. У літописах про це написано: «В літо 6787 (1279) голод бисть во всій землі, і в Русі, і в Ляхах, і в Ятвяжской землі». З тим же роком пов’язана й літописна згадка про першу в історії Європи гуманітарну акцію: волинський князь Володимир Василькович не тільки продає зерно у польські князівства, а й організовує постачання продовольства в уражену голодом Ятвязьку землю: «прислали ятвяги послів своїх до Володимира, так кажучи: «Господине княже Володимире! Приїхали ми єсмо до тебе одо всіх ятвяг, надіючись на Бога і на твоє благополуччя. Господине, не помори нас, а прокорми нас собі. Пошли, господине, до нас хліб свій продавать, а ми радо купимо. Чого ти захочеш — чи воску, чи білі, чи бобрів, чи чорних куниць, чи серебра, — ми радо дамо». Отож Володимир послав до них із Берестія з добрими людьми, до кого він мав довіру, хліб у човнах річкою Буг».

Є підстави гадати, що причиною такого достатку на тлі неврожаю в прилеглих землях стали не тільки сприятливі природні умови Волині, а й більш універсальний спектр зернових культур, що їх висівали наші пращури.

І чи не головним стратегічним резервом княжої Волині була полба.

Дещо призабута нині рослина у Стародавній Русі була досить розповсюдженим продуктом. Утім, уже й на той час вона мала за собою славну історію. Найпоширеніший злак Стародавнього Єгипту, Вавилону і Старозавітного Ізраїлю (про полбу згадано і в Біблії). Її зерна знаходять у містах Трипільської культури. За свідченнями античних істориків, зокрема Діонісія Галікарнаського, римляни вважали полбу найшляхетнішим злаком і з неї розпочинали всі церемонії жертвоприношень.

Ця культура чудово переносить посуху, стійка до холодів, швидкостигла, вирізняється широкою екологічною пластичністю і невибаглива до якості грунтів. Зерно полби менше від пшеничного, але містить значно більше протеїну й велику кількість білків. Білок клейковини, на який особливо багатий цей злак, містить вісімнадцять незамінних для організму амінокислот, які неможливо отримати з тваринної їжі. Полба багата на залізо, вітаміни групи В. Гармонійно і збалансовано поєднані, вони не втрачають своєї цінності навіть за дрібного помолу.

Полба не поступалася на волинських полях ні житу, ні ячменю, принаймні до XVIII століття. Прикметно, що в Польщі та німецьких землях тих часів полбу називали «руською пшеницею». Не претендуючи на першість у хлібопекарському промислі, полба заслужено панувала серед круп. Надзвичайно вишуканим і корисним вважалося й пиво з полби.

Першого удару полбі на волинських землях завдали крупнотоварні поміщицькі господарства другої половини ХІХ століття. Пшениця давала більші врожаї та вимагала менше часу на обмолот. Адже зерно полби, вкрите міцною пластичною лускою, яка й захищає його від хвороб, шкідників, негоди, але дуже важко піддається обмолоту. А радянська колективізація припинила культивування у Східній Європі майже повсюдно. Зберігся стародавній благородний злак лише в поодиноких присадибних господарствах шанувальників.

Але, майже втративши свій ареал на сході Європи, полба почала тріумфальне поширення на заході. Дієтологи звернули увагу на її корисні властивості. Рекомендують застосовувати в раціоні дієтичного, діабетичного й дитячого харчування. Крім каш, супів та хліба кулінари готують із полби десерти, соуси. Регулярне вживання полби в їжу підвищує імунітет, нормалізує рівень цукру в крові, покращує діяльність серцево-судинної, ендокринної, нервової, травної та репродуктивної систем, значно знижує ризик анемії, інфекційних та онкологічних захворювань. Мабуть, тому от уже два десятиліття в країнах Європи бурхливо відроджується інтерес до полби. Її називають «чорною ікрою злаків». У країнах Європейського Союзу полбою різних сортів щороку засівають понад 200 000 гектарів. Тільки уже із власними назвами: «Спельта», «Дінкель», «Камут».

Щоправда, на Волині останнім часом почали відроджувати полбу. За цю справу взялося товариство «Органік Агро» в Шумському районі. Сподіватимемось, що ця справа матиме продовження.

Марія ЛАВРЕНЮК, Сергій СИНЮК

Рубрика: 

Економіка

Газета: 

№16, (2013)

http://www.day.kiev.ua/uk/article/ekonomika/ukrayinskiy-zlak-yakiy-zavoyovuie-ievropu