24 січня виповнилося 150 років від дня народження Остапа Нижанківського -українського композитора, священика, громадського діяча і також великого подвижника економічного розвитку довоєнної Галичини.

Остап Нижанківський народився у селі Малі Дідушичі поблизу Львова, навчався у Дрогобицькій гімназії та Львівській духовній семінарії, а в 1897 році склав іспит на вчителя музики у Празькій консерваторії. Деякий час був священиком у селі Завадів поблизу Стрия, де став ініціатором створення пам’ятника Тарасові Шевченку. У 1885 році Остап Нижанківський заснував музичне товариство «Музикальна Бібліотека», яке пропагувало і видавало твори українських композиторів А. Вахнянина, М. Лисенка, П. Ніщинського, М. Вербицького, С. Воробкевича та інших. Остап Нижанківський був активним пропагандистом українського хорового мистецтва, засновником і диригентом хору «Боян». 
Любов до музики він передав своєму синові Нестору, який теж став відомим композитором.
Остап Нижанківський приятелював з Іваном Франком: разом вони видали першу збірку українських пісень. У вересні 1914 року за участю Остапа Нижанківського стрілецтво склало присягу Легіону УСС у Стрию - на заклик сотника Дмитра Вітовського. Отець Нижанківський був тоді парохом у Завадові біля Стрия. У 1918-1919 роках отець Нижанківський входив до складу Української Національної Ради ЗУНР, очолював повітовий комісаріат на Стрийщині. Він завжди був у перших рядах борців за Українську Державу, й за це поплатився життям.
13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, почалися розстріли і репресії. Отець Нижанківський у перші ж дні окупації був заарештований польською окупаційною владою і розстріляний без суду. Похований на міському цвинтарі. Його іменем названа дитяча музична школа у Стрию.
Розповідь про цю людину була б далеко неповною, якщо не згадати про подвижницьку працю на економічному поприщі. Отець Нижанківський був організатором української молочної кооперації в Галичині, ініціатором створення Крайового господарсько-молочарського союзу (в подальшому - «Маслосоюз»). Й про цю сторінку його діяльності можна дізнатися у Музеї історії кооперації, що діє при Львівському кооперативному коледжі. Тут є багато історичних фотографій, газетних публікацій та інших експонатів, які розповідають про цю велику економічну потугу Галичини.
З 1926 року українська молочна продукція йшла на експорт. Масло, вироблене в Галичині, на етикетці якого була чотирилисткова конюшинка і букви МС - символи «Маслосоюзу», - подавалось до сніданку не в одній європейській сім’ї, адже експортувалось до Німеччини, Англії, Франції, Італії, Голландії, Данії, Чехії, а також до Австралії та Палестини. 1930 року було експортовано за кордон 812 тонн масла й отримано за це 16 млн. злотих.
У музеї на видному місці експонується фото: фіра, завантажена бочками з маслом, прямує на залізничну станцію. На інших старих світлинах можна побачити керівників «Маслосоюзу», зовнішній і внутрішній вигляд парових молочарень, перші вантажівки, урочисті свята, навіть «маслосоюзівський» будинок відпочинку у Карпатах.
Ці старі світлини, які розповідають про розвиток кооперації в Галичині в умовах панування Австро-Угорщини, а потім Польщі, вражають. За короткий час діяльність «Маслосоюзу» поширилася на всю Галичину, на Волинь і на польські терени. Нові філії і крамниці «Маслосоюзу», наперекір усьому, відкривались у Станіславі, Львові, Перемишлі. Центральний офіс «Маслосоюзу» спочатку був у Стрию, а 1927 року переїхав до Львова - політичного та культурного центру Західної України. Офіс знаходився у гарному приміщенні на вулиці Костюка, а в районі вулиці Привокзальної був збудований цілий «молочний» квартал - з офісами, складами-холодильниками, транспортним парком. У цьому ж році кооператив придбав перший вантажний автомобіль. Це була велика подія.

Сьогодні там уже інші господарі. А українці з діаспори стверджують, що в англійських банках ще донині зберігаються гроші за «маслосоюзівське» масло від сорокових років минулого століття. Й повернуть їх тоді, коли буде самостійна українська кооперація...

Посольство України в Сербії

http://www.ridneslovo.co.rs/16.html