Таємниця підземних орачів

У давнину селяни визначали родючість ґрунту, судили за кількістю червоних хробаків, які мешкали на полі.

Обробляючи землю, намагалися зберегти цих господарів городів, бо знали: де їх більше, там і врожай овочів, ягід і фруктів буде багатшим, а продукти — смачнішими. Роботу підземних орачів і нині високо оцінюють досвідчені землероби. Прокладаючи собі нірки, дощові хробаки сприяють тому, аби повітря та вода проникали в ґрунт, переробляють грубу масу на перегній, виритими ходами виносять частину ґрунту на поверхню у вигляді купок копролитів, що містять багато гумусу і кальцію.

Технологія "хімізації” сільськогосподарських земель призвела не лише до зменшення врожайності та значного погіршення якості продукції, а й до "омертвіння” землі. Ґрунти втратили значну частину гумусу, зазнають ерозії. Так, зокрема, лише на Львівщині щороку із гектара зникає понад 30 тонн родючого ґрунту.

Але не все ще втрачено й поліпшити ситуацію можна. Саме це пропозиція фермера Зеновія Помірчого, який уже понад десять років вивчає та впроваджує принципово нові біотехнологїі за допомогою червоних каліфорнійських дощових хробаків, які переробляють органічні рештки на добриво, так званий, біогумус.

Людство збагнуло користь роботи дощових хробаків дуже давно. Якщо в землі немає цих створінь, вона є неродючою.

Ну, а щодо, так званих, червоних каліфорнійських хробаків, то їх широке впровадження у сільське господарство пов’язане з низкою детективних історій. Наприкінці 50-х років минулого століття американські вояки, які перебували в Африці, підгледіли, як місцеве населення використовує продукти життєдіяльності місцевих дощових хробаків. Зрозумівши вигоду, США тривалий час утримували новітню технологію під сімома замками. Лише в 70-х роках італійці викрали цю таємницю, котру згодом перейняла Західна Європа. І лише у 80-х роках напівконтрабандою цих хробаків привезли в Україну,

Поворот від хімізації землеробства до біологічних методів, які не отруюють середовище, пропагують нині скрізь.

Що ж таке біогумус?

Це продукти життєдіяльності особливої породи хробаків, які за своїми властивостями та ефективністю значно переважають компости та в десятки разів гній сільськогосподарських тварин.

Найголовніша та виключна цінність біогумусу полягає в тому, що вирощена на ньому продукція практично не містить нітратів, нітритів і важких металів, що є особливо важливим у виробництві дитячого, дієтичного та екологічно чистого харчування.

Ще й дотепер у вчених викликає подив те, що біогумус містить не лише всі потрібні елементи живлення рослин, але й те, що ці речовини перебувають саме в тих пропорціях, які потрібні сільськогосподарським культурам.

Крім того, біогумус має таку перевагу, як наявність у ньому величезної кількості бактеріальної флори, ферментів і стимуляторів росту рослин.

Біологічно активні речовини біогумусу пришвидшують проростання насіння, поліпшують приживання розсади, підвищують стійкість рослин до хвороб, очищують ґрунт від токсинів і шкідливих організмів, що є особливо важливим для використання в теплицях із їх високою вологістю, поганим повітрообміном і недостатньою освітленістю.

Біогумус червоних каліфор­нійських хроба­ків виробляється в сотні разів швидше, аніж місцевий природний гумус землі та ефективно діє протягом 3 — 4 років. У ньому відсутнє насіння бур’яну. Під час його використання в кілька разів скорочуються транспортні ви­трати на вивезення гною на поля, що тепер в умовах регулярного подорожчання пального є особливо актуальним.

До того ж біогумус має чудову властивість довго утримувати в ґрунті вологу, що у зв’язку з глобальним потеплінням набуває нині величезного значення.

До всього сказаного слід додати, що овочі, фрукти та інші сільгоспкультури, вирощені на біогумусі, мають привабливий зовнішній вигляд і колір, є ароматними та значно довше зберігаються.

А тепер найважливіше — біогумус підвищує врожайність картоплі та овочів на
50 %, фруктів і ягід — на 40 % і настільки ж зернових, технічних і кормових культур.

Чим „обідають” підземні орачі?

Для годівлі чудо-хробаків використовують відходи. А в наш час, як у Львові, так і в межах області, накопичуються гори органічних відходів, які разом із іншим сміттям викидають на організовані і самовільні сміттєзвалища у полях та лісах, і таким чином, забруднюють довкілля. Гнильні бактерії із цих сміттєзвалищ проникають у ґрунтові води та з криниць можуть потрапити у людський організм.

Чимало органіки накопичується й у будь-якому присадибному господарстві. А що вже й казати про такі виробництва, як деревообробне, молочне, пивоварне, консервне, м’ясопереробне, дріжджове, цукрове, паперове тощо.

Із фактора забруднювача та отруювача навколишнього природного середовища зазначені відходи за допомогою хробаків можна перетворити на цінне органічне добриво без залишків. Не менш важливо й те, що біогумус і самі хробаки — потужний засіб проти ерозії ґрунтів.

Як живе це підземне диво?

Вермикультивування органічних відходів можна проводити і у відкритих майданчиках, і в закритих приміщеннях (наприклад, у корівниках). Корм відповідно готують наперед, за 2 — 8 місяців. В умовах доступу води та кисню під дією мікроорганізмів відбувається ферментація субстрату.

Догляд є простим і не вимагає особливих матеріальних затрат навіть для дачника.

Субстрат із хробаками поливають тричі на тиждень залежно від погоди та раз на десять днів додають поживний субстрат.

Вермикультивування органічних відходів є могутнім засобом зміцнення та піднесення економічної діяльності і малих, і великих сільгосппідприємств, фермерських і дачних господарств, що є особливо актуальним для нашої України.

З однієї тонни органічних відходів можна отримати 600 — 650 кг біогумусу.

Чи можна якось використовувати живу масу хробаків? Звичайно. За своєю поживністю, 1 кг каліфорнійських червоних хробаків є рівноцінним 1 кг телятини. Якщо додавати цих хробаків до корму свиням, рибі, птиці, то вирощене м’ясо матиме найвищі товарні якості. Коли до корму, яким годують курей, додавати лише 4 % цих хробаків, то вихід яєць збільшиться щонайменше на 25 %. Приріст риби на такому харчуванні підвищується на третину.

Щодо побоювань неприємного запаху під час вермикультивування, то тут треба зазначити, що він зникає вже через добу після занурення в органіку каліфорнійських хробаків.

Досвід виробництва сільськогосподарської продукції державами Заходу, котрі перейшли на біоземлеробство ще кілька десятиліть тому, показав, що за цими техноло­гіями, подекуди, спостерігається навіть перевиробництво продукції.