Понеділок, 18.12.2017, 02:25 
Головна Мій профіль Реєстрація Вихід RSS
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас, Гість
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Головна » Статті » Мої статті

Сир для закоханих

Тофу. Сир для закоханих

Кореспондент "Ратуші” брала участь у виробництві соєвого сиру Тофу

 

"Ось ця корова може дати в день до 500 літрів молока”, — стверджує виробник соєвих продуктів Геннадій Павлов, показуючи на установку, де перемелюють і варять сою. "Коровою” називають систему із ємностей, насосів і парогенератора. Та попри свої чималі можливості, ось ця корова виготовляє лише приблизно 160 літрів на тиждень. Наразі немає ринків збуту.

 

Про цех із виробництва соєвих продуктів "Біо Вітас” я дізналася випадково. Колега розповів про крамничку, в якій продають продукти для вегетаріанської та ведичної кухні. Тут можна знайти такі екзотичні продукти, як норі (морські водорості пресовані в листи, що використовують для приготування суші), бездріжджовий органічний хліб, борошно з пророщеного жита, та ще безліч продуктів, про існування яких перед відвідинами крамнички я навіть не здогадувалася. Серед цієї всієї дивовижі я і знайшла сир Тофу та соєве молоко, а ввічливі продавці, відповідаючи на моє чергове запитання "а що це і для чого?” розповіли, що соєві продукти виготовляють біля Львова. Власне, туди я подалась, аби дізнатися більше про виготовлення цих нетрадиційних для пересічного галичанина харчів.

 

"До сої українці ставляться трішки з острахом”, — розповів пан Геннадій. — Річ у тім, що нині в Україні понад 70% генномоди­фікованої сої. Саме це лякає людей. Окрім того, негативний відтінок цьому продукту надає й те, що часто нам розповідають, що в ковбасних виробах, замість м’яса — соя. Це створює негативний імідж сої”, — додає пан Павлов. Його відразу ж доповнює дружина Жанна: "Якби у ковбасу додавали наш соєвий фарш, то це, певно, у багатьох із цих виробів, був би найкорисніший компонент, адже, у м’ясних виробах є і консерванти, і антибіотики, і гормони росту. Натомість наша соя генетично не модифікована, вирощена на чистій землі. Цей продукт надзвичайно корисний для здоров’я”.

 

Жодних додатків (навіть солі, не кажучи вже про ароматизатори, барвники чи консерванти) у соєві продукти на "Біо Вітас” не додають — тут усе натуральне.

Для Геннадія Павлова це виробництво, схоже, свого роду релігія. Попри те, що відсутність консервантів є суттєвою перепоною для росту виробництва (адже, продукти без консервантів, хоч вони і безпечні для здоров’я, однак, швидко псуються), змінювати свого підходу він не збирається: "Є люди, що хочуть заробити, а є такі, які хочуть зробити щось добре. Ми хочемо зробити добрий продукт”, — стверджує пан Геннадій.

 

"Щоби зварити молоко чи Тофу, найперше треба замочити на 12 годин сою”, — показує виробник на дві ємності із зернами у воді, що стоять так із вчорашнього вечора. Далі — ретельно промити сою, і перебрати її. Доки готується соя, паралельно нагрівається парогенератор "корови”. Тоді в агрегат засипають сою та, додаючи води, перемелюють її кілька разів, а далі, коли температура пари в парогенераторі досягне 107 градусів, в однорідну суміш починають подавати гарячу пару. Так відбувається приготування молока та окари (клітковини сої, що залишається після фільтрації молока).

І хоча на словах все виглядає легко і швидко, реально приготування 40 літрів молока тривало ледь не півдня — найбільше часу потребує нагрівання приладу після тривалої перерви. Завдання ускладнюється, враховуючи і температуру в цеху, адже тут холодно, майже як на дворі. Не додає комфорту і надзвичайно висока вологість у приміщенні, що утворюється тут в результаті виробничого процесу. Та ані Геннадія, ані його дружину Жанну Павлових такі умови, схоже, не гнітять. Вони переконані: це лише тимчасові труднощі: "Така добра справа просто не може загинути”, — додає пан Геннадій, адже, за його словами, виробництво соєвих продуктів може бути прибутковим, однак потрібен інвестор. "До мене вже зверталися люди, які готові купувати молоко великими партіями. Та доки ми не зможемо придбати пакувальної установки, налагодити поставку молока нереально. Сьогодні наше молоко продають лише безпосередньо — знайомі та зна­йомі знайомих. Натомість, знайти чималий ринок збуту для нашого сиру також непросто. Адже без консервантів зберігається він недовго, а поступатися нашими принципами я не хочу. Відтак важливо знайти не просто інвестора, який хоче заробити на цій справі, потрібно знайти однодумця, який би поділяв наші погляди”, — підсумовує виробник. 

 

У холодному цеху, слухаючи розповіді Геннадія та Жанни Павлових, я встигаю добре замерзнути, тож коли зварену суміш фільтрують, відділяючи окару (клітковину) від молока, а приміщенням цеху розходиться тепла запашна білувата пара, ловлю себе на думці, що вже з нетерпінням чекаю доки мене почастують цим теплим напоєм.

 

Соєве молоко важко з чимось порівняти. Воно має незвиклий однак, приємний смак.

Та основним продуктом цеху на сьогодні є сир Тофу. Його в цеху, до слова, виготовляли саме на спецзамовлення одного з ресторанів Львова, що готувався таким чином до напливу клієнтів у День святого Валентина. Тож, фактично, мені пощастило брати участь у приготуванні сиру для закоханих.

За твердженням фахівців, Торфу — це цінний рослинний білок, який дуже легко засвоює організм людини. Він є чудовим продуктом для людей із слабким шлунком і ідеальним білковим продуктом для тих, у кого проблеми зі серцем, оскільки продукт не містить холестерину.

 

Щоби отримати Тофу, до соєвого молока додають коагулянт. За словами пана Геннадія, такий же процес проходить і при приготуванні на молокозаводі сиру із звичного для нас коров’ячого молока: коагулянт змінює кислотність і прискорює процес скисання молока, пояснює він. Таким чином, скисання триває не кілька днів, а лічені хвилини: при потраплянні до молока розчину коагулянту, білок миттєво згортається в клубки, наче кисле молоко в процесі його нагрівання. Сироватку відціджують, а сир ставлять під прес. За кілька годин із 40 літрів молока отримують лише 5 кг сиру Тофу — смачного білкового продукту. Загалом, спостерігаючи за виробництвом сиру, я провела майже цілий день, а коли вийшла з цеху, на вулиці було вже темно. Сніг, що падав цілий день, встиг добряче притрусити і стареньке авто пана Геннадія, і дорогу, і ліс, що починається за кілька метрів від входу у цех.

 

Таким людям можна лише позаздрити, бо вони вміють бути щасливими, незважаючи ні на що. А ще вони вміють варити смачний сир.

Категорія: Мої статті | Додав: VasPrus (05.02.2013)
Переглядів: 226 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: